Любомир Городенчук :»Зупиняю мить, і все…»

Любомир Городенчук :»Зупиняю мить, і все…»

Ми щоранку поспіхом біжимо на роботу, навіть не помічаючи як осінь переодягає з листя в сніг наш Тернопіль. А кожну таку мить на свій фотоапарат зберігає фотограф – репортажник Любомир Городенчук.

- Отож, Любомире, яким був початок вашого шляху фотографа?

- Колись фотографував все, що рухається, проте любив фотографувати й людей, а потім зрозумів, що на цьому ще й заробити можна”

- А звідки черпаєте сюжети для фото?

- Сюжет репортажного фото частіше „ловлю”, аніж створюю. Люблю натуральність фото, а не те, що схоже до натурального! Вмію „обробляти фото”, проте ціную природу знимки.

 

- Якщо б ви не стали фотографом, то чим би займались?

- То певне був би власником якогось добре налагодженого бізнесу,

- А от якщо б ви не жили в Україні, то де б хотів жити?

- Ой, то жив би у Франції – бо там є гори й море, або в Канаді, бо вона чимось схожа до України просторовістю та кліматом. Тернопільщину люблю за безсуєтність (як у Львові та Києві) – за зелень, за можливість гуляти пішки, за печери та замки.

- Чим для вас є фотографія?

- Зображення якоїсь дії? Зупиняю мить, і все… Для мене всі люди цікаві, і дорослі – і малі. Люблю фотографувати на весіллях, бо в цей час люди такі радісні та з позитивними емоціями. Є в Мене багато улюблених фотографій, я над кожною працюю як над шедевром того моменту.

- Через яку призму ви бачите реальність, коли фотографуєте?

- Через об’єктив я бачу своїм унікальним баченням, я фотографую те, що люблю фотографувати. Якщо я його „не бачу” – краще не фотографувати взагалі.

- З яким фотоапаратом ви знайомились вперше?

- Перший досвід здобував з допомогою фотоапарату Смена 8м – я тоді був в першому класі – і нічого не тямив у витримці та світлі.Фотоапарати змінювались, мої навики вдосконалювались…

- Хто підтримував вас в захоплені фотографувати?

- Вдячний одному майстру з Дрогобицького училища. Він давав нам студентам, фотоапарат в гори, а потім ми з ним ночами знимки видруковували. Бувало й тоді, що я цілу зарплату тратив на фото.

А ще один успішний фотограф сказав „що з мене щось буде”. Підтримую дружбу з успішними фотографами.

- В сьогоденні ви навчаєте фотографів – аматорів, передаючи їм власні знання та дослідження.

- Так, навчаю інших – тому що до якогось свого рівня вже дійшов, а навчаючи інших – відкриваю для себе багато цікавого. Є багато в Тернополі фотографів – початківців, з якими легко ділитись і навіть обмінюватись знаннями.

Подобається працювати в рамках навчально – тренінгового центру „Ап” – через концентрацію знайомих – я так „вливаюсь” в команду успішних людей, щоб розвиватись разом. Для мене нема межі розвитку.

- Можете назвати прізвища тих,чиї фото на вашу думку є доволі цікавими.

- Хм, а ось тут я б відзначив емоційні портрети Найдуха та репортажні фото Науменка.

- Ви відкриті до всього нового? 

- О, зараз поетапно сам 3D фото вивчаю – пробую, фотографую, „набиваю гулі” – роблю 3D панораму. Розробляю віртуальні тури. Те, чого мало – в хорошому інтер’єрі дивиться класно. А, взагалі попереду багато нового.

- Ви були одним з ініціаторів „Фестиваль ФестФотограф”, як народжувався цей фестиваль?

- Я зі своїми друзями засновував фестиваль задля обєднання фотографів заради знайомства та стимулювання творчості. О, то було проведено гарне свято!!!

- А от що вважаєте найбільшим досягненням свого життя?

- Найбільше досягнення – о, для мене все матеріальне – то тимчасове. Найбільшим моїм досягненням є мої діти, надзвичайно цікаво спостерігати, як мої діти ростуть. Хотів би мати більше часу для сім´ї.

- Чим займаєтесь у вільний час?

- Та в мене його малувато. Не звертаю уваги на нагороди та грамоти, в мене мало часу й для фотовиставок. Якщо б мав нагоду – то просто попрацював би над собою.

- Яким є гасло вашого життя?

– Переконаний, що все геніальне – просте.

- А чи маєте ви конкретні мрії на майбутнє, якщо так, то яким кольором ви б їх зобразили

- Мрії на майбутнє є – якісь вони в мене „Рожеві…” А от цілі для мене - блакитні і зелені, з теплим сонячним відтінком.

Бажаю не втрачати ніколи цієї „кольоровості життя”, дуже вдячна за спілкування.

Навзаєм, бажаю цього всім!

Алла Соколовська

Автор: NTER | Дата публикации: 29.11.11 |

Комментарии

Комментировать

ВКонтакте
FaceBook