На совість хунти надії немає…

Донецька народна республіка знаходиться на порозі гуманітарної катастрофи, Росії пора діяти

Розповіді про відважних ополченцах на Донбасі, їх розповіді «від першої особи» тут, в Росії, читаються на одному диханні. Читаються як захоплююче оповідання, майже художнє.

Не відразу навіть ловиш себе на думці, що це - реальність, що люди в усьому цьому пеклі реально існують, як-то проживають дні, кожен з яких може стати останнім.
Що таке «гуманітарна катастрофа» благополучно або відносно благополучно живуть читачам цих історій і зведень невідомо, це як-то не про нас: заболіла голова - зганяли в аптеку, захотілося солодкого до чаю в супермаркет за тортиком.

Але війна вносить свої корективи в звичний обивательський побут. І про них в інтерв'ю «Російській газеті» докладно розповіла заступник міністра Донецької народної республіки з соціальних питань Олена Коровкіна.

Ліки дорожчають, потрібних медикаментів немає, продукти закінчуються - логіка проста і зрозуміла: продовольство і медикаменти не з неба дощем звалюються - вони завозяться в міста ззовні. А у випадку з повсталим проти хунти Донбасом тепер доводиться говорити про гуманітарну допомогу, яка, як бачимо з цього інтерв'ю, зовсім не ллються рікою. І досить тут розводити руками, примовляючи, що «на війні як на війні».

А Донецька або Луганська народні республіки хіба комусь оголошували війну? Ні, їх населення всього лише скористалося своїм фундаментальним правом на самовизначення, закріпленого в перших абзацах Статуту ООН? Але кому потрібні ці документи, коли хтось Турчинов на Україні поставив тверду завдання - викурити «кацапів» з «українського» Південно-Сходу - ось такий зворушливий шлях до «Єдиній Україні»...

У сформованих умовах благання Новоросії звернені до Москви. Благання про підтримку. Силовий - само собою. Не для того, щоб тут же пустити техніку в справу і показати «кузькіну мать» зарвався Києву, але позначити свою присутність нехай і у самих кордонів. Однак належна гуманітарна допомога бачиться, звичайно, первинною. Люди хочуть їсти, пораненим бійцям потрібні медикаменти, потрібні якісь комунальні блага - нехай мінімальні для підтримання пристойного життя, щоб «пересидіти» кризу без втрат. Пересидіти в тому числі і з дітьми - про них теж забувати не можна.

Емігрувати в Росію? Один з виходів, доступний і достатній, однак, не для всіх. Як бути «важким» старим і їх відповідальним дітям? Як бути тим, у кого в Росії «нема» рідних, а нав'язуватися і вдавати з себе жертв - не в їхніх правилах?


Тому питання про гуманітарну підтримку співвітчизників з Росії - це не предмет дискусії. Дискутувати можна лише про шляхи швидкої і ефективної підтримки, яка тут повинна бути частка державної і приватної ініціативи. Так, в інтерв'ю нашому порталу відомий пітерський депутат Віталій Мілонов розповів про «народне представництво» ДНР, про збір гуманітарної допомоги. Але тут же згадав і про проблеми швидкої доставки продукції і медикаментів.

Здається, цим питанням дійсно настала пора зайнятися щільніше. Поки ж не залишає неприємне відчуття, що комусь у наших елітах ніби соромно і ніяково дещо перед ким за зайняту Росією офіційну позицію. На словах - цілковита підтримка ініціатив, але далі починається риторика в стилі «ну робіть, якщо потрібно - постараємося допомогти».

А пора б уже перестати «намагатися допомогти.

У бесіді з оглядачем KM.RU відомий публіцист, політолог, головний редактор сайтів «Російський оглядач» і «Нові хроніки» Єгор Холмогоров зазначив, що у світлі загрозливою гуманітарної катастрофи в Донецькій республіці, доля цього регіону сьогодні перебуває цілком у руках Росії:

- Наскільки я розумію, кордон зараз може закрити тільки Російська Федерація, оскільки сама Україна більшу частину кордону в Луганській і Донецькій областях не контролює. Тобто в цьому сенсі блокада може виходити тільки з боку Росії і якщо вона на це піде, то це буде дуже серйозним злочином вже з боку нашої влади.

Дійсно гуманітарна ситуація там дуже важка і мені видається, що Росії повинна взяти на себе зараз відповідальність, щоб хоча б якось мінімально вирішити ті проблеми, які накопичилися пов'язані з поставками ліків і продовольства.

Наприклад, у Слов'янську, який знаходиться в блокаді, на сьогоднішній день з цим спостерігається особливо важка ситуація: продовольство в місті практично закінчилося і в найближчі дні, якщо з нашого боку не буде радикальних заходів щодо зміни ситуації, ситуація там стане просто критичною.

А надії на те, що як-то за розум візьмуться українська влада абсолютно немає, тому що очевидно, що вони хочуть знищити Донбас, знищити будь-який опір і в цьому сенсі очікувати від них осудності просто не доводиться.

- Деякі спостерігачі висловлюють думку, що контактів з Києвом щодо цього питання не уникнути. Це так?

- Київ не володіє суверенітетом на Донбасі ні де-факто, ні, після референдумів, де-юре, так що саме обговорення цих питань з хунтою означає лише визнання легітимності утвердився нині в Києві режиму і визнання їх контролю цих територій, чого, звичайно, не допускати ні в якому разі не можна.

Діяти Москві потрібно виключно за фактичним обставинам. На сьогоднішній момент в тій же Луганській області проблем з подоланням гуманітарного коридору на українській стороні вже немає, тобто все це можливо, все можна вирішити, а значить, потрібно домагатися формування надійного гуманітарного коридору з Росією.

Автор: Евгений Плотский | Дата публикации: 07.06.14 |

Комментарии

Комментировать

ВКонтакте
FaceBook