«Росія, санкції і Путін»

Реальна причина всіх відбуваються сьогодні подій полягає в тому, що епоха глобального домінування США руйнується на наших очах

На Україні сподіваються на санкції «прогресивного людства» проти Росії. Найбільш свідомі і просунуті сподіваються, що західні друзі тупнуть ніжкою, а злий «бабай» Путін злякається, поверне Крим, можливо навіть з серйозною багатомільярдної компенсацією за «тимчасову окупацію». Перший, другий і третій пакети санкцій вже були, українці нетерпляче завмерли в очікуванні наступного...

Залишимо у спокої мрії шизофреніків, багато цих мрій» вже було, задамося питанням, а чи санкції з-за України якось вплинути на політику Росії?

Для початку зробимо невеликий екскурс в недавню історію.

З кінця 2011 року при активній участі Заходу в Росії була зроблена спроба державного перевороту. Зрозуміло, жодних шансів на перемогу у дискредитувала себе опозиції не було. Бунт провалився до загальної радості більшості населення країни. І адже забавно, спроба Заходу усунути Путіна від влади тільки зміцнила росіян в думці, що від добра добра не шукають. Особливу подяку росіянам треба сказати Україні, яка своїм прикладом 2004 року довела всю згубність для держави «кольорових революцій».

Йдемо далі. У грудні 2012 року в США був прийнятий «Акт Магнітського» - закон, що вводить персональні санкції щодо осіб, відповідальних за порушення прав людини». Потім з боку Заходу була чергова антиросійська кампанія, приводом для якої став російський закон «про заборону пропаганди нетрадиційних сексуальних відносин серед неповнолітніх». Активізувалася антиросійська кампанія на захист прав геїв, лесбіянок та інших збоченців в період проведення зимової Олімпіади в Сочі-2014. І цей «наїзд» Путін пережив при абсолютній підтримці співгромадян. Росія блискуче провела Олімпійські ігри, а про проблеми пригноблених в Росії секс-меншин всі забули з-за подій на Україні...

Виникає питання, а якщо б не стався лютневий переворот у Києві, то який інший привід придумали б на Заході, щоб ввести санкції проти Росії? Глобальне потепління чи порушення прав білих ведмедів на Північному полюсі? Панове, незалежно від того, як відреагував би Кремль на українські події, відносини Росії із Заходом приречені були погіршитися, а санкції застосовані. Це принциповий момент, який треба завжди мати на увазі, а не пускатися в розлогі міркування, на скільки мільярдів рублів полегшиться скарбниця Росія з-за санкцій.

Реальна причина всіх відбуваються сьогодні подій полягає в тому, що епоха глобального домінування США руйнується на наших очах, «імперія долара» наближається до свого занепаду, щоб якось втримати контроль за існуючим світопорядком, США потрібен ворог в особі Росії та нестабільна ситуація на її кордонах. Американського військово-промислового комплексу потрібні замовлення, а їх партнери по НАТО повинні їх забезпечити. Тому і розкручується сьогодні антиросійська істерія, а нещасні члени НАТО вистрибують з своїх штанів. Власне заради цього і був організований державний переворот на Україні.

Те, що «медовий місяць» відносин із Заходом закінчений, давно розуміло російське керівництво, проводячи планомірну роботу з модернізації економіки, зниження критичної залежності від імпорту, диверсифікації постачань енергоресурсів на ринки південно-східної Азії та багатьох інших дій, в результаті яких реальні санкції негативно позначаться насамперед на економіці західних країн.

Найцікавіше в цій ситуації те, що санкції фактично сприяють реалізації програми Путіна щодо створення незалежної фінансової системи і поверненню капіталів в країну. Президент Росії давно радив бізнесменам «зберігати капітали» в Ощадбанку, знаючи, що рано чи пізно ділки з Уолл-стріт займуться їх експропріацією. Також Володимир Володимирович настійно рекомендував бізнесу інвестувати у вітчизняну економіку, а не нишпорити по світу в пошуках швидкого прибутку. Залишається тільки аплодувати умінню Путіна використовувати силу противника в національних інтересах.

Про те, що Росія довго готувалися до нинішньої ситуації, можна судити за повного спокою російського лідера. Володимир Володимирович немов знущається над Заходом, по-християнськи смиренно спостерігаючи як члени, тепер вже «великої сімки», придумують чим би ще налякати Росію. Найближчі сподвижники російського президента взагалі саркастично «тролять» невдалих санкционеров, великодушно пропонуючи заарештувати їхні рахунки або заборонити в'їзд у США. Для них бути в «чорному списку» - велика честь і свідоцтво заслуг перед Вітчизною.

А в цей час на Україні продовжують повторювати магічну формулу чудесного вирішення всіх проблем: «закордон нам допоможе». Політики змагаються в тому, при чиєму саме керівництві буде надана максимальна підтримка від США і Євросоюзу. Давно втратили розум і совість працівники ЗМІ зайняті щоденним цитуванням загроз західних політиків у бік Росії. Нікого не насторожує той факт, що загрози є, а толку від них немає, як немає українського Криму і де-факто вже Донбасу.

Втім, українці не сумують, вони чекають на черговий пакет санкцій». Між тим країна занурюється в хаос громадянської війни, який служить прекрасним фоном для відволікання українців від жалюгідного стану економіки, їх особистої злиднів і безпросвітного майбутнього. Уряд спокійно проводить нав'язані Заходом антинародні реформи, а всякий, хто наважиться заявити про це, моментально потрапить у «чорний список» агентів Кремля. Втім, а хто в принципі може протистояти всієї могутності державного репресивного апарату в умовах розгулу бандитизму в країні?

Однак є ще кілька принципових моментів, що пояснюють сліпу віру українського суспільства в магію західних санкцій. Українці переконані, що російська економіка критично залежна від імпорту і існує тільки за рахунок торгівлі вуглеводнями. Тобто українці живуть погано, оскільки Росія продає їм дорогі енергоресурси, а росіяни, відповідно, живуть добре (знову за рахунок українців). Варто Захід обвалити ціни на нафту і газ, як моментально рівень життя росіян впаде, а далі піде російський бунт, усунення Путіна від влади і торжество російської демократії з українським варіантом. З вірою в падіння цін на нафту і газ українці живуть третій десяток років.

Громадяни самостійної досі наївно вірять пропаганді, що російське керівництво корумпована, а за спиною Путіна «ховаються» олігархи, на яких Захід може натиснути і домогтися від них все, чого тільки можна. Не дивно, адже в незалежній все і вся прийнято вимірювати своїм аршином. Самі українці сприймають владу як виключно засіб досягнення особистих цілей, а тому, іншої мотивації йти в політику вони не бачать. Для них Путін - це Віктор Янукович і Рінат Ахметов в одній склянці. Він тільки тим і зайнятий, що набиває доларами і євро власні безрозмірні кишені і працевлаштовує кумів, сватів і дружків на хлібні місця. Загалом, в Росії все, як на Україні, тільки, як я писав вище, з нафтою і газом пощастило...

Один час на Заході був популярний питання: «Who is mister Putin?». Дивилися носії демократичних цінностей в очі Путіна і ніяк не могли зрозуміти, що це за людина і чого він хоче? А адже питання виникло невипадково, компромату на Володимира Володимировича немає, якщо не вважати абсолютно ідіотських фантазій представників так званої «болотної опозиції».

Путін, безумовно, не жебрак, можливо, у близьких до нього людей є бізнес, але Володимир Володимирович насамперед державник. Гроші і бізнес для нього, як і для багатьох представників нової російської еліти, не є мета, а засіб та інструмент досягнення мети. Стан Путіна - це вся Росія. Він, як свого часу російський імператор Микола Другий, на питання про рід занять може сказати «Державний Господар Землі Російської». Європейцям зрозуміти це складно.

Для евроукраинцев Путін взагалі загадка природи, оскільки мотивація державника не вкладається в їх формулу успіху «нацарюваты та втыкты». І живе Україна за таким принципом і з такими «державними диячами» 23 роки. Всякий дірвався до влади людина моментально починає вирішувати свої питання, забуваючи про державу та народ. Результат відомий. Україна перетворилася в саму злиденну країну Європи, Росія вийшла на шосте місце за ВВП у світі. Путін вже забезпечив собі місце в історії, а жодного українського політика там ніколи не буде.

Путін тверезо оцінює ситуацію і, на відміну від українських політиків, прекрасно розуміє, що лідера суверенної країни безглуздо красти, тим більше, ховати накрадене в офшорах. Якщо капітали будуть перебувати на Заході, то й політика буде проводитися в інтересах Заходу. Все це ми і спостерігаємо в Україні. Звичайно, українці вірять, що 23 роки в Києві при владі знаходилися якісь неправильні демократи і євроінтегратори. Тепер прийшли правильні... Хто в здоровому глузді повірить, що вірогідний майбутній президент України Петро Порошенко є «мрією евромайдана»? Смішно. Звучить як знущання.

Як же так вийшло, що Захід фактично призначив олігарха з вельми сумнівною репутацією на посаду «президента»? Могли західні ляльководи знайти кого-то пристойніше? Могли, але не збиралися, оскільки людина чесний і чистий може проводити суверенну політику, а такі «національні лідери», як Кучма, Ющенко, Янукович чи Порошенка будуть робити все, що їм скажуть. І невже когось з нормальних людей здивує, коли українці через півроку будуть кричати «зрада» і «ганьба»? Або ми не почуємо в черговий раз божевільний ор про те, що Росія знову всіх купила, а Європа за газ українців зрадила? Все це вже було і приречене повторитися.

Санкції, санкції, санкції... мине кілька місяців, і всі про них забудуть. Як не крути, але політику визначає економіка, а не навпаки. І тут всі козирі в Росії.

Наостанок, хочеться пригадати один кумедний епізод, який трапився на зустрічі Володимира Путіна з німецькими бізнесменами. «Газу не хочете, атомну енергетику не розвиваєте, і що ж, ви будете, дровами топити? За дровами теж треба їхати в Сибір. Розумієте, у вас і дров навіть немає», - пожартував російський лідер під гучний регіт німецьких бізнесменів у листопаді 2010 року...

Автор: Евгений Плотский | Дата публикации: 22.05.14 |

Комментарии

Комментировать

ВКонтакте
FaceBook