Свободу Павла Губарєва відсвяткувати ще встигнемо…

Обмін полоненими - це не звільнення політв'язнів

Павло Губарєв - неформальний лідер донбаського ополчення, що знаходився з початку березня цього року в київському СІЗО, - на волі. Не те щоб «неофіційно офіційний» Київ раптом вирішив дійсно прислухатися до позиції Москви і, в рамках начебто мали місце домовленостей в Женеві, почати звільняти політичних в'язнів. Насправді все куди будничнее...

Павла Губарєва з двома соратниками обміняли на трьох співробітників Служби безпеки України (СБУ). Тобто звільнення - технічне, обміну, а значить, і має відповідну ціну для хунти. При цьому, однак, не може не звернути на себе увагу те обставина, що в обмін на рядових силовиків Київ видав Південний Схід одну з ключових фігур опору. Було б зручно традиційно списати все це на колективне помутніння розуму нинішніх київських управлінців або ж банальний бардак. Ось тільки останні криваві події показують, що прийшов до влади в Києві «майдан» (вірніше, його верхівка) нехай і невеликий розумом, але на рівні тваринних інстинктів майже досконалий. Звичайно ж, вони розуміють, що Губарєв і взагалі ініціативні люди Донбасу з яскравими лідерськими якостями - це небезпечно. Але велика гра передбачає і серйозні поступки.

А це означає, як мінімум, що надії на те, що звільнення Губарєва є «хороший почин», щонайменше наївні, і що надія Володимира Путіна на те, що за звільненням інших политзэков з катівень СБУ справа не заіржавіє, залишиться швидше благим побажанням. Тому що на діалог з Південно-Сходом Київ йти не готовий, про що вже висловилися в тій чи іншій манері все більш-менш ключові фігури хунти. Адже це «сепаратисти», «терористи» (до речі, кого вони у Київі або Рівного підірвали?), «зрадники української нації» (переважно більшій частині, зауважимо, не українці) і так далі в тому ж роді. Загалом, весь набір. Тільки цитируй і пересылай куди-небудь в Amnesty International, тим більше що вони, як кажуть, ні сном ні духом про те, що в «молодої демократії» є боротьба з інакомисленням, приймаюча місцями форму язичницьких жертвоприношень...

Витягувати з камер СІЗО супротивників хунти доведеться, на жаль, прийнявши правила цієї великої гри. Доведеться або домовлятися по-доброму, або думати, як вплинути на ситуацію по-поганому. Хунта відчуває силу ще й тому, що українські прокиевские ЗМІ, як свідчать місцеві, любовно зліпили з Росії ворога, який посягнув на східні землі України. Вони примудрилися це зробити виключно маніпулятивно, бо думаючої аудиторії буде нескладно встановити, що в ході всіх своїх виступів останнім часом Володимир Путін неодноразово підкреслював відсутність у Росії подібних амбіцій. Більш того, російський президент прямим текстом говорив про те, що приєднання українського Сходу - це, м'яко скажемо, не мета Москви.

Вторили і вторять російському лідерові експерти економічного сектора, які на мові ринкової економіки роз'яснюють, що Росія елементарно не потягне на своїх плечах Донбас, тільки повернувши свої кордони колись безглуздо загублений Крим. А скептично налаштовані до політики Путіна політологи додають: стабільність все ще має для російської влади високу ціну, і тому Москва підтримує саме існуючий де-факто формат автономій на Сході України. Назвати це експансією можна лише володіючи багатою конспірологічній фантазією.

А її у ідеологів хунти - в надлишку. І «оцінювати» всю її глибину залишається їх супротивникам.

У бесіді з оглядачем KM.RU відомий політолог, директор Центру євразійських досліджень Володимир Корнілов підкреслив, що звільнення з катівень лідера донбаського опору Павла Губарєва - зовсім ще не привід ополченцям «зменшити обороти»:

- Не можна сприймати хоч якісь жести доброї волі з обох сторін як слабину. Не треба забувати, що хунта, взагалі-то, зобов'язалася звільнити всіх політичних ув'язнених згідно з підписаним у Женеві угодами. І, звичайно ж, вона повинна була продемонструвати перед своїми західними спонсорами, що хоч щось робить у цьому напрямку.

Хоча ми чудово розуміємо, що політв'язнів набагато більше, ніж один Губарєв. Безумовно, треба вітати такий крок Києва, але при цьому і не відмовлятися від вимог щодо подальшого звільнення всіх інших політв'язнів, яких вже десятки і якими забиті в'язниці Києва, Центральної України. Звільнення Губарєва, по всій видимості, стало своєрідним підсумком закулісних торгів. Напевно коли звільняли і місію ОБСЄ, і представників «Альфи», прізвище лідера ополчення Донбасу спливала в низці інших, які називали і сам глава російського Мзс Сергій Лавров, та інші представники російської дипломатії. Відповідно, його звільнення можна також віднести на рахунок успішної «закулісної» роботи переговірників з боку Росії.

Але потрібно, однак, пам'ятати і про те, що хунта звикла легко порушувати всі раніше укладені домовленості. Як би так не вийшло, що Павла Губарєва в черговий раз спробують схопити або, можливо, навіть усунути. Адже ми вже знаємо, як «правосеки» та інші екстремісти розправляються з неугодними. Хунта сьогодні може піти на найстрашніші злочини, її противникам потрібно пам'ятати про це завжди і завжди слід бути дуже акуратними.

Автор: Евгений Плотский | Дата публикации: 08.05.14 |

Комментарии

Комментировать

ВКонтакте
FaceBook