Про Майстра Троянд, брами і відлюдника

Про Майстра Троянд, брами і відлюдника

Калагарівка - невелике село на кордоні Тернопільської і Хмельницької областей. Трохи менше за 700 жителів, до райцентру 56 км, до обласного центру - 63 км, проте до Сатанова - кількасот метрів: лише й треба, що Збруч перейти. Архітектурними пам'ятками Калагарівка не багата: мурований храм з 1930 року - і все.

Чим село відрізняється від інших, що заслужило на статтю? Причин кілька.

По перше, як виявляється тут живе  Майстер Троянд. Так охрестили на одному із туристичних порталів сільського художника, який розмалював червоними квітами мало не кожну браму в селі. Чесно кажучи, він би дуже сильно здивувався, якби дізнався про присвоєний журналістами титул. Хоча, мабуть, і справді на нього заслуговує, бо такої кількості розмальованих брам я ще ніде не бачила. Наступного разу коли поїду в село - обов'язково роздрукую статтю і покажу йому, а заодно спитаю дозволу розкрити його ім'я.

За мотивами "Ну постривай". Невідомо куди пропав Вовк, зате є троянди.

Лебеді

А це найпопулярніший сюжет

Ще одні лебеді

Квіти Майстрові вдаються краще ніж тварини

руга причина,чому про Калагарівку  варто не лише прочитати, а й приїхати сюди, тут надзвичайно мальовнича природа. А варто тільки перейти на інший бік Збруча - і опиняєшся в курортному Сатанові, який відомий на всю Україну мінеральними водами.

А ще звідси недалеко до Пущі відлюдника, печер "Перлина" і "Христина", урочища Звенигород. Пущею відлюдника названо скелю посеред лісу, в якій років двісті тому обжив собі притулок втікач від мирської суєти – чоловік із заможного роду. За непокору відлюдника вбили, а келію після нього облюбували ще кілька поколінь диваків. Останній у 1914 році теж був убитий. Відтоді у пущі вакансія. До 1939 року на перший день Зелених свят мешканці села ходять сюди як на прощу в облаштовану капличку.
Святилище Звенигород – святе місце прадавніх язичників. Культовий Збруцький духовний центр виник, коли активно хрестили Русь, у кінці X - на початку XI століття. Для давніх слов'ян Звенигород мав таке ж значення, яке сьогодні для християн має Києво-Печерська або Почаївська лаври. За версіями науковців, після знищення у 988 році верховного київського капища древні волхви перебралися саме сюди. Про виняткову роль Звенигорода свідчать знахідки-жертвоприношення, залишені паломниками з усіх-усюд. В XI-XII століттях приносилися тут і людські жертви, ритуали тривали аж до середини XVII століття. На території святилища стояли чотири різночасові капища, у центрі яких древні встановили своїх ідолів. Тут також був єдиний відомий поки що науці язичницький критий храм. Крім капищ, Звенигород славиться трьома джерелами, яким люди приписують цілющі властивості: вода одного лікує очі, другого - нервові захворювання, третього, яке одночасно називають джерелом бажань, - кишково-шлункові захворювання.

А ще неподалік у Збручі було знайдено знамениту реліквію – Світовида, вчені трактують як язичницького бога Рода, пов'язаного у свідомості древніх з культом предків. Сам кам'яний ідол зберігається у Кракові в музеї Костюшка, а копія його є  в Тернопільському краєзнавчому музеї, а цього літа була встановлена і в Сатанові біля одного із лікувальних джерел.

NTer.Net.Ua

 

Автор: NTER | Дата публикации: 22.07.10 |

Комментарии

Комментировать

ВКонтакте
FaceBook