 |
|
|
» Олександр Ірванець
|
Уривки з роману “РІВНЕ РОВНО”
“Що ж, бувай, прощавай, моє любе, маленьке, затишне місто, моє Західне Рівне, моє Рівне вечірнє, моє Рівне ранкове, рівне полуденне й опівнічне, залите сонячним, місячним світлом ліхтарів, занурене в тумани осені, всипане інеєм і снігом, залите дощем, бите раптовим градом, безкінечно рідне й дороге. Місто моє… |
|
1.03.2009 | рубрика: Культура » Література | коментарі: 0 | Читати повністю
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
» Леся Голик
|
 Голик Леся Володимирівна. Народилась 29 вересня 1985 року в м. Хабаровськ. Люблю книги, дітей, вишивати та мандрувати. Є членом ТМО Спілки Української Молоді в Україні. Вважаю, що кожен громадянин нашої держави повинен говорити українською мовою. |
|
1.03.2009 | рубрика: Культура » Література | коментарі: 0 | Читати повністю
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
» Хелена Єлисеєва
|
 Якщо життя - це гра без правил, то я його уявляю так: минуле переплітається з нами,
майбутнє в очах, що навпроти, а реальність - це те, до чого ми ніколи не доторкнемося
через своє бажання жити вічно! Єдине, що залишається незмінним - це творчість! Нехай
лунає музика в кожному слові! |
|
1.03.2009 | рубрика: Культура » Література | коментарі: 0 | Читати повністю
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
» Юрій Завадський
|
Жак Дерида писав, що творити – це відходити. Відходити не тільки від свого шатра, щоб писати, а й відходити від самого свого письма. Відбігати кудись далеко від своєї мови, надати їй волю або покинути її, дозволити їй прямувати кудись, самотньо та без засобів до існування. Покинути слово. Бути поетом це означає покинути слово.
Дозволити, щоб воно промовляло само. Юрко ненав’язливо і ніби знехотя пропонує вірші. Він зовсім не переживає, аби сподобатися читачеві. А навіщо? Те, що споживають усі – попса. Краще відокремитися від загалу і серйозно, з неабияким нахабством ревізувати усталені традиції. Зрештою, у авторові нічого такого скандального не має, він розумний хлопець, знає багато, любить свою правду. Нова збірка – особлива, і я б сказала – є найпривабливішою добіркою за всі роки його творчої роботи. За словами Юрія Завадського – фонетична поезія набагато серйозніша та відкритіша від просто поезії, замуленої синтаксисом, до якого усі звикли.
Від автора:
“Люблю творити мову наново на підґрунті звичного набору звуків, виходити геть за паркани обмеження. Дехто називає таку творчість – знущанням над рідною мовою, але вона спонукає до глибшого відчуття мови, її можливостей. Ми постійно чуємо потік звуків, то чому не почути енергійні звуки, які несуть естетичну інформацію?
|
|
1.03.2009 | рубрика: Культура » Література | коментарі: 0 | Читати повністю
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
» Володимир Мацикур
|
Володимир Мацикур народився 1970 року у с. Почапинці. Там, де досі є екзотичні для нас із вами чистий став, ще чистіше повітря і вже зовсім кришталеві думки, далекі від міжсвітів, невиліковних хвороб та тяжких форм фанатизму у будь-яких його проявах. За фахом – професійний артист, музикант.
Вважає себе не настільки геніальним, аби верлібрувати чи відмовлятися від будь-якого змісту в творах. Антисучукрівець. Каже, що не доріс. Поезія не є для нього ані хобі, ні роботою. Це саме життя – без прикрас, але й без модної сьогодні чорнухи. Звичайна, неприкрита правда. Як на сповіді. А якщо це сповідь, то якось не випадає використовувати епатажні метафори, ставати в позу чи карнавалізувати внутрішній і зовнішній світи. Цього в нього справді немає. Натомість є доросле світобачення без високих матерій, інтуїтивне відчуття нерва сучасності без замаху на вирішення глобальних проблем цивілізації, живе кохання до реальної жінки із плоті та крові, заради якої не хочеться помирати – хочеться жити й народжувати дітей. У цьому весь Володимир Мацикур. Знайомтеся!
Зоя Кіцак
|
|
1.03.2009 | рубрика: Культура » Література | коментарі: 0 | Читати повністю
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
» Роман Малко
|
“Якщо вам хтось колись скаже, що я зник, -- не вірте. Я п’ю пиво десь у Празі чи Мюнхені, або валансаюсь Парижем, або кохаюся у Венеції чи деруся на Каліманджару, чи топлюся в Амазонці, чи підгодовую крокодилів, чи вчу співати мавп, чи ловлю змій, чи стріляю метеликів, чи обжираюся морозивом, чи сиджу в буцегарні, або воюю, або молюся, або п’ю, або цілуюся, або малюю, або пишу, або читаю, або пишу і читаю, і фотографую, і сміюся, і плачу, і втікаю, і б’ю, і вбиваю, і народжую або, в крайньому разі, сиджу на хмарах і з Паном Богом попиваю Квас. Але то вже в крайньому разі.”
Ромко Малко |
|
1.03.2009 | рубрика: Культура » Література | коментарі: 0 | Читати повністю
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
» Ярослав Павуляк
|
 Більшість віршів, які увійшли до збірки “Блудний лебідь” написані в 60—70-ті роки, але вони – не вчорашні. З автором можна не погоджуватися, адже в основному він описує моменти дійсності. Але як! Не нудно, не банально, не приземлено. |
|
1.03.2009 | рубрика: Культура » Література | коментарі: 0 | Читати повністю
|
| |
|
|
|
|
 ВІДЕО
 ФОТО
|
|
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Редакція порталу жодним чином не несе відповідальності за новини, загреговані з публічних джерел мережі Internet. При виникненні будь-яких заперечень необхідно апелювати до автора конкретного матеріалу. Матеріали можуть бути вилучені за незгодою авторів
За повного чи часткового використання текстів та зображень чи за будь-якого іншого поширення інформації «NTer'a» гіперпосилання на сайт – nter.net.ua– є обов'язковим.
За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.
|
