Захистом від нападу татар, джерелом води для млинів, місцем риболовлі, відпочинку був протягом століть великий став на річці Серет. На початку ХХ ст. рибу з нашої водойми експортували навіть у Польщу, але завдяки озеру славилося місто і хмарами комарів.

Закинуті та облуплені стоять дві кам'яні веранди у внутрішньому дворику великого будинку по бульв. Шевченка, 1. Це обшарпане місце туристам не показують, хоча саме звідси починався перший у Тернополі музей, попередник обласного краєзнавчого.

Німецького імператора Вільгельма Гогенцолерна, австро-угорського Карла Габсбурга і, ймовірно, правителя Польщі Юзефа Пілсудського “бачили” стіни будинків на сучасному бульв. Шевченка.

Ще досі науковці дотримуються різних версій стосовно того, чому Тернопіль названий саме так. Хоча основна концепція вже виведена, однак є й інші, які також мають право на існування...

Не від вдячності "братам-росіянам", а від старовинної самоназви українців "русини" отримала назву основна тепер вулиця нашого міста - Руська.

Ще кілька днів і календарна зима нарешті завершиться. Якась надто холодна і надто зимова вона було цього року чи це ми вже просто звикли до зими в стилі “осінь”. Всі живуть в очікуванні теплого весняного повітря, легкого аромату квітів і ще таких невпевнених, але дуже жаданих перших променів сонця.

Сьогодні важко уявити святкування Нового року без ялинки, в більшості випадків “живої”. Як би не вмовляв нас “Green peace” купляти штучні ялинки, частина українців, а зокрема і тернополян, продовжують купляти ялинки, так би мовити природного походження, мовляв запах хвої створює новорічний настрій. Проте за словами фахівців, попит на штучні ялинки щороку потроху збільшується. Головна перевага штучної ялинки – її довговічність. Штучні ялинки практичні, мобільні і прослужать вам не один рік. При цьому сьогодні багато моделей штучних ялинок практично не відрізняються від натуральних. Та я не про це.
Як виявилося, традиція ставити ялинку до Нового року та Різдва в Україні з’явилася досить давно, ще 5 000 років тому. Легенда говорить, що племена гунів, що жили на півдні Правобережної України близько ІІ-VI ст. мали бога Йерлу, котрий у найперший день року приходив на землю. У цей день потрібно було ставити в будинку ялинку, яку вважали священним деревом.

Передмова. Неодноразово проглянувши хроніку роблю висновки:

Зйомки відбувались в квітні 1944 року, більшість фрагментів знято після закінчення бойових дій.
Хроніка не є прямим відображенням бойових дій, але достатньо відображає атмосферу тих днів.
Зйомки в основному відбувались в смузі дії 302 стрілецької дивізії поолковника А.І.Кучеренка.

Коли сіла писати цю статтю, зрозуміла, наскільки важко мені буде. Ні не морально,навіть не тому що пишу про справді страшну трагедію. Мабуть кожній психічно і морально здоровій людині стає щонайменше моторошно при навіть скромній спробі осягнути навіть не масштаб злочину, а сам абстрактно сприйнятий факт, що таке відбувалося. Чому абстрактно? Тому що залишились лише архівні фото та документи, до яких мало хто має доступ. Немає могил і місць пам'яті, немає крематоріїв і таборів, як в Освенцімі чи Майданеку.
Що ще є? Статті в газетах, які вже стали традиційними для кінця листопада. Випуски теле і радіо новин присвячені Голодомору 1932-1933 років, які аж розпирає від пафосу: "Засвіти свічку! Це знак нашої пам’яті. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це світло очищення задля нашого майбутнього."
Тому і важко писати на цю тему, бо усвідомлюю, що кожне моє слово може звучати так само фальшиво, а якщо не писатиму в слізливо-солодкому тоні, то - ціничними.