Нерозділене кохання – це найстрашніший вид самотності
(Бріджіт Бардо)

“Ми будемо разом і серце твоє повинно бути моїм…” - співає фронтмен української групи “Монте Крісто” Юрій Лемчук в одноіменній пісні. Чи не кожен письменник, музикант, художник, ба навіть скульптор, обов’язково показує почуття кохання, як він його бачить у своїй творчості. Хтось побачив обличчя кохання в сльозі закоханої дівчини, хтось в необдуманому вчинку молодого хлопця; для когось кохання – це щастя, для когось – стежка випробувань.
Нещодавно питанням людських почуттів не на жарт зацікавилися вчені, а саме, вони відкрили новий вірус людства, який може вражати людський організм, незалежно від віку, професії, соціального стану та навіть раси. Цілі століття тисячі людей страждали від цього вірусу і навіть не підозрювали, що вони хворі. Лише сьогодні вчені остаточно переконалися, що це й вірус таки існує і дали йому назву - вірус нерозділеного кохання F 63.9. Це все здається вам маячнею? Проте назва даного вірусу вже занесена до Міжнародної статистичної класифікація хвороб! Звичайно, думка про те, що пора вигадати новий вірус та налякати ним людей не прийшла в голову вчених одного прекрасного дня, вони довго працювали над розробкою даного питання, щодня роблячи експерименти над мишами, адже ДНК у них майже таке саме, як і в людей, вони, як і ми можуть любити та навіть ревнувати (!!!!!). Тема даного питання стала досить поширеною в сучасній науці, але на жаль, вчені ще не можуть точно сказати, як вірус діє на людський організм, відомо лише, те, що його дію порівнюють з дією вірусу Єбола (гостре лихоманкове захворювання), для якого сьогодні ще не придумали ні ліків, ні методів лікування. Більше того, досліди підтверджують, що хвороба нерозділеного кохання може існувати не лише в індивідуальному організмі, а й в цілому робочому чи творчому колективі, викликаючи напади ревності, агресії, навіть ненависті, якщо хоча б одна людина в ньому страждає нав’язливою ідеєю нерозділеного кохання.
Кожна країна, має свій погляд на таке трактування нерозділеного кохання, десь, люди зовсім не звертають уваги на таку заяву науковців, мовляв, кохання – це кохання, і вірус тут ні до чого, десь працедавці організовують спеціальні тренінги для своїх працівників, якщо є загроза нервового зриву чи депресії когось з працівників з метою покращення атмосфери в колективі, а в деяких країнах, наприклад Японія, навіть тестують людей при прийомі на роботу, відсіюючи тих, які мають “розбите серце”. Інколи в трудових договорах так і пишуть: відмовляти тим, хто страждав через нероздільне кохання (значить, або японцям дуже важко влаштуватися на роботу, або всі японці безсердечні). Та в чому вчені дійшли до спільного знаменника: імунітет потрібно зміцнювати, як перед наступом грипу, так і перед загрозою вірусу нерозділеного кохання, щепленням до вище описаного вірусу, можна назвати дитячу, першу любов. Мовляв, якщо ви переживали відчуття самотності та нерозділеного кохання в дитинстві, чи в підлітковому віці, то в старшому віці нерозділене кохання не буде для вас катастрофою світового масштабу.
Щоб ж до зміцнення перед наступом вірусу нерозділеного кохання, додам, не беріть все надто близько до серця, на кожну проблему є вирішення, часто посміхатеся, спіть стільки – скільки хочете, їжте багато фруктів та овочів, гуляйте на свіжому повітрі, слухате таку музику, яку підказує вам настрій, і все у вас буде добре.

P.S. Кого зацікавила дана тема, раджу переглянути документальний фільм “F63.9- вирус ревности”, автор та режисер К.Наседкина.

З приходом зими я завжди нервуюсь від «наелектризованого» волосся, яке не дає спокійно жити. Воно лізе до рота, липне до людей, стирчить у різні сторони і просто доводить до шалених думок – постригтися негайно! Окрім цього воно стає жорстким, січеться, ламається і тьмяніє. Щож робити? Якщо ваше волосся вам дороге, спробуйте скористатись деякими порадами, як надати волоссю гарний вигляд та змусити його «влягтися» на місці;)

Чай – надзвичайно корисний, смачний та ароматний напій, який щодня вживають більшість людей. Мало хто знає, що його друга назва «гербата», тобто з латинської «herba thea». Як на мене друга назва цікавіша і містить в собі якусь загадку.

Моєму другу, який любить палити...

 

Так вже вийшло, що між двома таборами - тих, хто палить, і тих, хто тютюнового диму не витримує, я опинилась десь посередині. Мені пощастило не набути тої "страшної і огидної" нікотинової залежності, яку мають більшість моїх знайомих обох статей і будь-якого віку - від середнього шкільного до „тих, хто вже на ладан дишеі". "Ця зараза" не примушує мене запалювати сигарету, ледь відкривши очі, і потім повторювати цю процедуру по кілька десятків разів на день. Що таке „пухнуть вуха", коли життєві обставини залишили без сигарет, знаю тільки з чужих слів. Проте й затятим некурцем я не є, і тому маю сказати своє слово на захист куріння та курців. Хоча б через дух протиріччя (попростому вредності), отримуючи кайф від того, що я є неполіткоректною та ідеологічно невитриманою.

У шкільні роки я не закурила жодного разу - не тягнуло. У студентські ніякого задоволення від спробуваних сигарет не відчула... ніяк не могла зрозуміти, а в чому ж кайф від того, щоб ховаючись від чужих поглядів кількома затяжками викурити дешеву сигарету, а потім зажувати термоядерною жуйкою, щоб "на доведи господи, мама не занюхала..." 
Пізніше зрозуміла, що означає "любити курити". Жести людини, яка справді насолоджується цим процесом, повільні і розмірені, збоку це виглядає надзвичайно естетично...