Сьогодні важко уявити святкування Нового року без ялинки, в більшості випадків “живої”. Як би не вмовляв нас “Green peace” купляти штучні ялинки, частина українців, а зокрема і тернополян, продовжують купляти ялинки, так би мовити природного походження, мовляв запах хвої створює новорічний настрій. Проте за словами фахівців, попит на штучні ялинки щороку потроху збільшується. Головна перевага штучної ялинки – її довговічність. Штучні ялинки практичні, мобільні і прослужать вам не один рік. При цьому сьогодні багато моделей штучних ялинок практично не відрізняються від натуральних. Та я не про це.
Як виявилося, традиція ставити ялинку до Нового року та Різдва в Україні з’явилася досить давно, ще 5 000 років тому. Легенда говорить, що племена гунів, що жили на півдні Правобережної України близько ІІ-VI ст. мали бога Йерлу, котрий у найперший день року приходив на землю. У цей день потрібно було ставити в будинку ялинку, яку вважали священним деревом.

Передмова. Неодноразово проглянувши хроніку роблю висновки:

Зйомки відбувались в квітні 1944 року, більшість фрагментів знято після закінчення бойових дій.
Хроніка не є прямим відображенням бойових дій, але достатньо відображає атмосферу тих днів.
Зйомки в основному відбувались в смузі дії 302 стрілецької дивізії поолковника А.І.Кучеренка.

В нашому місті у всі часи вміли файно забавлятися. Для цього надавалися розмаїті заклади громадського харчування. В тій справі піонером був у половині ХVIII ст. Відомий власник міста Станіслав Потоцький. Він збудував по вул. Валовій ґуральню, пивзавод і холодник, а нижче - кабальну корчму, яку міщани влучно назвали "пропинація". В ній орендарі охоче частували українських міщан, а згодом за випиті в борг кварти смаги виселяли їх з вул. Руської на Оболоня. Іноземці, що заселяли центр Тернополя, розбудовували нові готелі, крамниці, броварні, винарні, шинки.

Вже у 1856 році службу здоров'я у Тернопільському округу представляли: 2 шпиталі, 9 лікарів та 19 хірургів.
У книжці Антоні Шнайдера (1866 рік) про міста і містечка Галичини знаходимо такі відомості про стан медицини в Тернополі: у місті було три шпиталі — міський (на 70 ліжок), військовий і єврейський (на 50 ліжок). Службу здоров'я представляло 5 лікарів, 9 хірургів, 17 акушерок, а всього у місті тоді було 39 лікарів. У той час у Тернополі діяло 2 аптеки. Зауважимо, що пологових будинків, як таких, тоді не існувало, а дітки народжувались вдома під пильним наглядом кваліфікованих акушерок (у складних випадках підключалися хірурги-акушери). Преса зафіксувала цікавий випадок. У 1901 році на Загребеллі (тепер цю частину міста називають мікрорайоном "Дружба") народилися... сіамські близнюки! На жаль, акушерові-хірургу Ґольду, незважаючи на всі зусилля, не вдалося врятувати їхні життя.

Чому вулицю назвали Дівочою?
В місті Тернополі є багато красивих проспектів, вулиць та провулків. Частина з них названі іменами видатних осіб, героїв або людей, які зробили значний вклад в розвиток міста, наприклад, вулиця І. Франка, А.Малишка, А. Шептицького, Э. Коновальця і т.д., а частина була названа так давно, що походження назви не збереглося документально, а залишилося тільки в пам’яті деяких людей.

Аби закінчити вже з назвою Тернополя, варто нагадати ще одну, чи то легенду, чи бувальщину про можливість її зміни. Кажуть троха старші і троха розумніші люди, що Тернопіль з приходом "совітів" міг легко отримати назву Івано-Франківськ. Власне і Тернополем місто стало називатися вже після звільнення його від фашистів - до того його назва писалася через "а" - Тарнопіль.

Спеціально до свята весни – ще одна легенда про походження назви міста: Легенда про Терну і Апполінарія