Протягом 6-ти днів представники з різних регіонів України, які були об’єднані в 2 групи, загальною кількістю 60 чоловік, на південному узбережжі Криму вчилися мріяти та конструювати Майбутнє. На перший погляд може здатися, що це було дивним заняттям, але як показала практика, саме такі прості речі – як мріяти та творити світ майбутнього, можуть далеко не всі...

Однак, потужний склад тренерів та експертів, таких як Сергій Дацюк, Вікторія Сюмар, Ніко Ланге, Віктор Таран, постійно мотивували до пошуку, відчуття та бачення нових вимірів та горизонтів майбутнього. Учасникам пощастило перенестися у світ без держав, осягнути можливі варіанти розвитку світу, створити світ майбутнього в політичному, економічному, інформаційному та культурному просторі. Почати шукати відповіді на виклики які стоять перед людством: екологічні, демографічні, енергетичні та інші.

Ні для кого не секрет, що українській нації бракує своєї власної мрії. Переважна більшість людей забула про те, що своїми мріями ми здатні побудувати шлях, яким рухатиметься наше та наступне покоління. Проте всупереч стереотипам дехто таки мріє та втілює власні мрії в життя. Яскравим прикладом тому є Вища політична школа. За словами Віктора Тарана: “ВПШ – це мрія, яку ми здійснили. Це дійсно той проект, який дозволяє навчати молодих людей новим прагненням, цінностям, базовим уявленням, принципам – формуванню думаючої молоді, думаючої еліти”. В свою чергу Сергій Дацюк відзначив: “Ми мріємо, щоб в Україні з’явилася пасіонарність та інтелектуальні люди, які могли б змінити цю країну”. Відповідаючи на запитання учасників, Вікторія Сюмар розповіла про головну умову здійснення мрій: “Найбільша цінність і найбільша мрія – це свобода, як основа для самовираження”.І додала «але для того аби мрія стала реальністю потрібно щоденно напруженно працювати для її досягнення.» Завершуючи весь цей цикл, Ніко Ланге ствердив “Я вірю в те, що своєю діяльністю ми можемо змінити життя, в т.ч. в Україні”.

І на останок, отриманий feedback від учасників – “МРІЯ, ЯКА ЗАПАЛЮЄ КОЖНОГО”:

Зустрілися двоє: мрійник і розчарований. Обличчя мрійливої людини було дуже радісне і усміхнене. Розчарований видавався похмурим і сумним. У розмові виявилось, що розчарований у своєму житті зазнав багато розчарувань. І все, що він намріяв, не здійснилось. Саме тому він перестав взагалі думати про майбутнє, водночас думка про минулі неуспіхи постійно утверджувала його песимістичний настрій.
Коли мрійник взнав причину смутку, то спокійно заохотив: “Спробуй мріяти мало, щоб це не була ілюзія. Мрій так, щоб твоя мрія була здійсненою. Після кожної маленької мрії – мрій більшу мрію. Коли твої меленькі мрії здійсняться, то ти відчуєш велику радість. Саме ця радість прикрасить твоє життя і дасть тобі мужність знову почати мріяти”. Враз, після цих слів, очі у засмученого заблистіли маленькою радістю. На здивований погляд оптиміста, прозвучала відповідь: “щойно моя мрія збулась...” – за якусь мить він продовжив – “просто я мріяв зустріти людину, котра би мене навчила мріяти”.