Сказати, що зіткнулися з тотальним незнанням, не можна. Хтось десь щось та й чув :) Але й особливої зацікавленості історією рідної Альма Матер студенти не виявляли.

Особливо це стосується майбутніх педагогів. Мабуть це можа пояснити тим, що етнографія і фольклористика, якими Володимир Гнатюк займався, лежить далеко за межами кола інтересів математиків чи вчителів фізкультури. Ще більш зрозумілим таке незнання стає після відвідування сайту університету.

ТНПУ гордо розповідає про свою майже 400-літню історію, але мовчить як про людей, чиє ім'я носив колись (Ярослава Галана), так і тепер (Володимира Гнатюка): http://www.tnpu.edu.ua/about/history/index.php

А хто ж такий Володимир Гнатюк, студентам ТНПУ та всім зацікавленим може підказати Вікіпедія. 

Кращу обізнаність показали студенти медичного та технічного університетів. Та й адміністрація цих закладів надає більше уваги особистостям, чиї імена носять університети. Запросто знаходимо інформацію про Івана Горбачевького на сайті ТДМУ - http://www.tdmu.edu.te.ua/ukr/general/gorbachevsky.php і про Івана Пулюя на веб-сторінці політеху - http://www.tntu.edu.ua/?l=uk&p=info/puluy

Бурчати про те що сучасна молодь байдужа, не цікавиться історією і т.д - неправльно. Так само, як і казати, що за цим критерієм, якийсь університет є кращим, а якийсь гіршим. Просто виникає запитання: навіщо присвоювати навчальним закладам імена відомих діячів? Таке враження, що ціллю цього є не донести до студентів важливість праць їх видатних земляків, не показати взірець, на який можна рівнятися, а просто створити ще один пам'ятник для покладання квітів раз на рік, "для галочки".

Може тому, ми ніколи не почуємо, що наш студент обрав свій ВУЗ, тому що в нього "велика історія", "тому що той зберіг найкращі університетські традиції" чи тому, що це "престижно". І в майбутньому випускники не підтримуватимуть фінансово свою Альма Матер, як це роблять колишні студенти Гарварда, Йеля чи Сорбонни. Просто рівень не той.

P.S. Під час проведення бліц-інтерв'ю у ТНПУ роботою наших студентів зацікавалася охорона університету. Журналістам повідомили, що будь-яка відеозйомка на території закладу без відповідного дозволу заборонена. Керівництво також підтвердило, що попередня згода таки потрібна, а точніше, – офіційний запит від редакції, мовляв, задля того, щоб ознайомитися з темою відеосюжету.

Обіцяємо при підготовці  матеріалу про цензуру і свободу слова в ТНПУ обов'язково звернутися до керівництва ВУЗу із редакційним запитом. 

Запитувала - Майя Юркевич

Відео - Сергій Гаркус, монтаж - Тетяна Крушеницька

NTer.net.ua спільно з Тернопільською липою