“У 1801 р. Тернопіль переходить у власність польського магната Францішека Коритовського. З наказу австрійського цісаря Коритовський ліквідує в місті фортечні і замкові мури, башти, рови, вали, палісадники, в’їздові ворота. Над ставом біля замків Тарновського і Стшалковського він будує новий палац, так званий Новий замок", скупо передає події тих часів тернопільський краєзнавець радянських часів Ізидор Кордуба.

Нарис Ізидора Кордуби можна почитати у №4 журналу “Тернопіль” за 1993 р. Утім, його інформація про втрачену пам’ятку - це вже “щось” у порівнянні зі згадками попередників. Так, отець Петро Білинський в опублікованій у 1894 р. першій частині нарису “Тернопіль і його околиця” взагалі не згадує про Новий замок, пишучи, що “… перейшов Тернопіль до родини Собєських. По них обійняли ті добра Потоцькі, і довго в тій родині зоставалися, аж на початку того століття (ХІХ - прим. ред.) перейшли до Коритовських, а потім - до Туркулів.” От вам і все!

Уточнення про будівника і першого власника кам’яниці знаходимо у статті краєзнавця Петра Гуцала “Власники Тернополя” в №63 часопису “Ї” за 2010 р.

“Він народжений 5 квітня 1768 р. у родинному містечку Коритові, нині село над Бугом у Польщі… все життя був військовим, а вийшовши у відставку, поселився в селі Плотича неподалік Тернополя, що належало його бездітному дядьку… Видається, що перебудовою і добудовою Тернопільського замку займався після смерті в 1834 р. Францішека Коритовського його син Еразм. Принаймні, в літературі є відомості, що в 1840 р. Коритовські вели в замку якесь будівництво", читаємо у цій цікавій розвідці.

Та найбільше про забуті сторінки історії Тернополя, пов’язані з Новим замком, розповідає краєзнавець Любомира Бойцун. Тернополянка подає, що будинок звели наприкінці першого десятиліття ХІХ ст., тобто до п’ятирічної окупації краю російськими військами.

“З початку свого існування Новий замок став осередком культурного життя міста. Тут влаштували театральну залу на 300 місць, а під час різних забав у ній вміщалося до 500 осіб… Є згадки, що перші українські драматичні вистави у Тернополі відбувалися в кінці 40-х років ХІХ століття", пише Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”.

Зокрема, у замковій залі виступав перший професійний український театр товариства “Руська бесіда” зі Львова. Так, вже у 1865 р. тут ставили “Назара Стодолю”, “Наталку Полтавку”, “Щиру любов” Григорія Квітки-Основ’яненка, “Гаркушу” Олекси Стороженка.

Роль Назара Стодолі грав у тернопільському Новому замку навіть сам Марко Кропивницький.

“З його уст почули ми вперше такі пісні, як “Соловейко”, “Удовиця”, “Очеретом”, які відразу стали популярними. Це стояв перед нами оригінальний українець, перший, якого ми бачили, - втілення української літератури й мистецтва в одній особі", передавав враження сучасників Євген Олесницький.

Саме у Новому замку, як подає пані Бойцун, тернополяни у середині ХІХ ст. могли побачити шекспірового “Отелло”. А 1 лютого 1882 р. там відбувся Шевченківський концерт.

“Вістка про цей концерт рознеслася по Поділлю висланими запрошеннями комітету, розбудила руську інтелігенцію в Тернополі, а на концерт з’явилося стільки людей, що ледве половина могла найти приміщення, інші з жалем були змушені відійти домів", писав відомий тернопільський вчений і громадський діяч Олександр Барвінський.

Вочевидь, що організатори події могли з успіхом повторити її сеанс, як це роблять тепер на численних творчих вечорах. Але чомусь цього не зробили. Зрештою, навіть початки кіно у Тернополі пов’язані з Новим замком - там у серпні 1906 р. демонстрував “електричний театр” інженер на прізвище Барсель.

Годі вже й говорити, що окрім мистецтва, величезна, як на ті часи, зала замку приваблювала громадських діячів і політиків. Там виступали з передвиборними промовами, влаштовували засідання… От тільки край всьому цьому поклала Перша світова війна - пам’ятку дуже сильно пошкодили.

Новий замок взялися відновлювати у міжвоєнні часи. У ньому запрацювали установи влади. Тут же діяв Подільський регіональний музей. До речі, у численних статтях, книгах і навіть у “Вікіпедії” можна вичитати про відому до війни бібліотеку фундації Баворовського (у Тернопільському районі досі є село, колись містечко, Баворів - прим. ред.). От тільки йдеться там про те, що діяла вона у Львові. Але ж була бібліотека фундації імені Баворовського і в Новому замку! Вона, як і музей, згоріла у 1944 р. І її історію ще не написали.

Новий замок поруйнували під час боїв за місто - одна зі старих світлин того часу, зроблена з літака, подає картину величезних завалів. І от ті незрозумілі для багатьох наших сучасників завали зліва від Старого замку - залишки замку Нового. Його не взялися відновлювати.

"20 хвилин"