У політиці, у бізнесі, і навіть в особистому житті якась навала тимчасовості. «Плани? Та що Ви, які можуть бути плани? Все так непевно, все так розмито, я не знаю, де сам опинюся завтра, і де опиниться моя фірма…» Особливо кмітливі та нестримні читачі тут дали уже відповідь на питання «де»  Але я не про те, я про руйнацію, яку творить оце відчуття тимчасовості. Про дестабілізуючий вплив його на усі сфери нашого життя.

Візьмемо політичну арену. Більшої стабільності нестабільного годі й придумати. Микола Азаров, модний у своїй сфері чувак, якось заявив: «Всі уряди в Україні відчувають свою тимчасовість і це заважає їм працювати ефективно». Звичайно, Тимчасові положення Міністерств не тільки нас не радують, у цьому тимчасовому юридичному лісі уже давно загубилися самі лісники. Правда, на час тієї заяви Азаров був лише головою політради Партії регіонів. У яких відсотках він оцінює скороминущість сьогоднішнього уряду, не знаємо, поки журналісти ще такого питання йому не задавали. Але такі подібні заяви у ЗМІ лише заганяють цвяха у могилку нашої з вами здорової психіки. Тут не те, що планувати бізнес неможливо, тут усе життя наче в рулетку граєш. Зрозуміло, що ні в які пенсійні фонди чи в інші соціальні обітниці у цій країні уже не вірять.

Бізнес та економіка також складають важливу частку нашого життя. У цій царині цікаво постає поняття тимчасовості в проектному менеджменті. Там тимчасовість є однією з рис, які відрізняють проект від поточної діяльності фірми. Цілком зрозуміло – є поточна робота, а є окремі проекти зі своїми межами. Що важливо - кінцем вважається час, коли цілі досягнуті, або коли стає зрозумілою безперспективність подальшого продовження робіт. За позитивних умов проект стає поточною роботою і набуває зовсім іншого окрасу. І що ж? Навколо у бізнесі лиш чути – «проект, старий, новий, успішний, невдалий», звичайно, у голові клієнта появляється наступний асоціативний ряд: «ідея, задум, перспектива». Зовсім уже не чутно фраз по типу «то є повсякденна поточна робота нашого відділу». А саме такі слова давали б споживачеві впевненість, запевняли його у стабільності підприємства, у тому, що у цієї фірми є завтра, що ця організація спокійно робить свою роботу… Тай сам керівник зараз здебільшого знаходиться на хитких стежках проектів, а не на широкій дорозі підприємницької діяльності.

У психології існує поняття «Тимчасові хворобливі розлади психічної діяльності». Власне, це оборотні стани, тобто вони виникають у осіб, які не страждають на психічні захворювання, і, як правило, становлять єдиний епізод у їхньому житті. Наприклад: патологічне сп'яніння, патологічний афект, патологічний просоночний стан, сутінковий розлад свідомості. Ці стани, до речі, виникають при фізичній і психічній перевтомі, дефіциті сну, тривалому емоційно-вольовому напруженні. Боюся, що внаслідок «тимчасовості» у житті, перебуваючи в далеко не тимчасових перевтомі та напруженні, ми регулярно матимемо тимчасові розлади  

Тимчасовість наряду зі стихійністю є і головною ознакою поняття «маси». Тут тимчасовість та ситуаційність провокує у людей втрату почуття відповідальності за власну поведінку, загострює емоційні реакції на стимули без їх належного критичного аналізу, посилює відчуття безкарності. «Війна усе спише», «Час зміниться, і я змінюся». А чи справді спише, а чи справді змінимося? Коли?

Любителі філософії можуть почитати німецького філософа Мартіна Хайдеггера (1889—1976). Цей мислитель багато уваги приділяє тимчасовості людського буття як визначальному фактору нашого існування. Та й буддисти з тимчасовості матеріального світу багато позитиву для себе витягнули. Але так склалося, що філософія - для охочих, вслід яких оточення часто киває головою, мовляв «з мухами в голові». Ті окремі знайдуть рівновагу і в тимчасовості.

Але що робити всім іншим? У яких не те, що неспокій в житті, уже і життя повноцінного немає, бо не бачать завтра, не вірять, не будують його сьогодні. І як мені реагувати на учасницю навчання, яка на запитання «Для чого Вам ця інформація?» відповідає: «Нема куди подітися, то сьогодні у Вас повчуся, завтра піду у іншу фірму…». Тішитися, бо є клієнт і є заробіток, легше ставитися до невиконання домашніх завдань, бо їй ті знання не потрібні завтра, чи спровокувати на консультацію і допомогти їй виставити цілі у житті? А її сестра сьогодні вчиться на одному факультеті «…тимчасово, через рік переведеться на інший, а батько пішов комірником теж тимчасово, а мати тимчасово перенесла свою торгівлю у Ланівці»… За таких умов навіщо вкладати себе в навчання, в працю, в розвиток? Совісні виконують поточну роботу добре, просто до ініціативи не доходить, не зовсім совісні роблять мінімум, на «зарах», але все це разом формує якість життя кожного з нас. Тривога цієї сім'ї помножена на сотні, тисячі, мільйони подібних сімей. А це все наші друзі, колеги, працівники та роботодавці. І хочу ще раз наголосити, що ідеться не лише про низьку продуктивність праці, а про здоров’я людей - психічне, фізичне, індивідуальне і суспільне.

Сентенція «Нема нічого більш постійного, ніж тимчасове» відома, варто пам’ятати ще одну: «Сьогоднішній безлад зменшує свободу завтрашнього дня». Може, якщо сьогодні гідно проживемо – повчимося, попрацюємо, потішимося, то і завтра швидше буде, і буде гідним те завтра.

З повагою, Тетяна Гудзюк, редактор сторінки «Робота»,

співзасновник ТзОВ «Компанія «МИ».